Історія та розвиток дорожніх котків

Ще в стародавні часи люди використовували копита стада, щоб топтати, розминати й ущільнювати ґрунт для укладання фундаменту будинків, ущільнення дамб і насипів, а до середини 19 століття в проектах західних доріг використовувався гравій. мощення є основним методом, а ущільнення в основному залежить від природного кочення транспортних засобів. Лише після винаходу машини для укочування каменю в 1858 році, яка сприяла розвитку гравійних доріг, для ущільнювальних робіт почали використовувати котки, які тягнули коні. Це найраніше. У 1860 році у Франції з’явився паровий каток, який ще більше сприяв і вдосконалював технологію будівництва та якість гравійного покриття, а також прискорював прогрес. На початку 20 століття світ визнав гравійну бруківку найкращою на той час бруківкою і її пропагували в усьому світі. Поступово поняття ущільнення стало відомо людям, і дорожні котки також з'явилися на різних дорожньо-будівельних майданчиках. У середині 19 століття винахід двигуна внутрішнього згоряння привніс великий поштовх до розвитку обладнання для ущільнення. Перший дорожній каток з двигуном внутрішнього згоряння з'явився на початку 20 століття. Потім майже одночасно з’явилися катки з шинами, катки з овечими лапками та катки з голими колесами. Люди вивчали ефект ущільнення статичних катків і вважають, що збільшення ваги катка може збільшити тиск у лінії катка, тим самим покращуючи ефект ущільнення. реальний ефект. Тому протягом досить тривалого періоду часу люди присвятили себе розробці великотоннажних котків. Найбільші катки з шин колись важили більше 200 тонн. Проте в цей період зміни в роликах в основному відображали поліпшення потужності і зовнішнього вигляду.